«Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив», – говорив лис маленькому принцу в казці Антуана де Сент-Екзюпері… І це справді так. Приймаючи у свій дім будь-яку живу істоту – песика, котика, – людина бере на себе велику відповідальність, адже вони беззахисні, потребують догляду, уваги, турботи, любові. Але ж як ми, люди, часто забуваємо, що наші улюбленці не іграшки, часом зраджуємо ту велику довіру; награвшись, віддаємо комусь, а в гіршому випадку виганяємо, кидаємо напризволяще, незважаючи на те, що домашні тварини не пристосовані до життя на вулиці. Декого не турбує те, що серце тварини не знає зради, що воно навіки віддане своєму господареві. Саме через безвідповідальність і безсердечність так багато на вулицях наших міст бездомних собак, котів.
Безпритульні тварини не змогли б прожити на вулиці навіть дня, якби не було тих небайдужих, що переймаються їхньою долею, дбають про них: підгодовують, відвозять у притулок, шукають тимчасові перетримки, де собак приводять до ладу і лікують.
У нашому місті на території підприємства «Міськрембудсервіс» діє притулок для тварин, які зазнали байдужості й жорстокості від колишніх господарів. Працівники підприємства власноруч змайстрували будки, вольєри для тварин. Тепер ними опікуються волонтери, забезпечують їжею та лікують у разі потреби. Саме в цьому притулку побували напередодні Всесвітнього дня захисту тварин рій “Нескорені”, також учні 7 та 8 класів КЗ КМР «Кагарлицький ліцей №1» разом з директором освітнього закладу Василем Мамієм та вчителями Вікторією Довгоп’ят і Романом Довгоп’ятом. Учні стали ініціаторами благодійної акції, зібрали крупи, корм для собак.
Хочемо нагадати всім: не будьте байдужими до тварин, адже вони можуть стати для вас вірними й надійними друзями. А за любов обов’язково віддячують взаємністю. І пам’ятайте, що симпатичні пухнастики, які мешкають у притулку, чекають на своїх господарів. Якщо у вашому серці є іскорка любові, то замість тисячі пишних слів про доброту й милосердя зробіть хоч один крок – допоможіть тваринам не загинути від голоду, знайти турботливих господарів.
Назаренко В., Лісова К.,
учасниці гуртка
«Вітрила мрій»
