Наша історія.
29 вересня День пам’яті трагедії Бабиного Яру.
Бабин Яр для всього світу і для України – символ Голокосту.
Масові розстріли мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинені нацистами у 1941-1943 роках залишаються кривавою раною в історії України.
Лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941 р. в урочищі Бабин Яр у Києві розстріляли майже 34 тисячі євреїв.
Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 р., коли було розстріляно 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. І. Павлова, яка розміщувалась безпосередньо біля Бабиного Яру. Точне місце розстрілу невідомо.
Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах 24 вересня 1941 р. на Хрещатику, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту.
Наприкінці вересня 1941 р. зондеркоманда захопила дев’ять провідних рабинів м. Києва і наказала їм зробити відозву: «Після санобробки всі євреї і їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця…»
27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися в понеділок 29 вересня 1941 р. до 8 годині ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».
Маса людей, які рухалися з різних районів міста, зливалася в один потік на вулиці Мельникова. У кінці її, біля протитанкового рову, загородженого «їжаками», була поставлена «застава», за якою розгорнута похідна канцелярія.
Почергово від натовпу відділяли 30-40 осіб і під конвоєм вели «реєструватися». У людей відбирали всі документи і цінності. Документи в поспіху кидали в мішки а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі сидів кулеметник.
Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації.
У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру – приблизно від 70 до 150 тис. осіб.
У 1946 р. на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно висновкам спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.
За даними історика, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру В. Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 тис. людей, з них десь 65–70 тис. євреїв.
Трагедія Бабиного Яру – скорботні події, вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.
У цей день скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі, співчуваємо болю та втраті. Нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться!
Будемо пам’ятати…
У бібліотеці ліцею серед здобувачів освіти було проведено огляд книжкової виставки «Смертельні кулі Бабиного Яру».
